На підставі результатів розв'язання оберненої задачі магнітометрії та аналізу деяких відомих моделей генерації магнітного поля Землі запропоновано модель, в якій струмом, що створює магнітне поле, є вихровий рух позитивно зарядженої плазми зовнішнього ядра планети. Основні генератори руху рідини - осьове обертання планети і горизонтальні складові гравітаційного поля Місяця і Сонця, що створюють на поверхні планети короткострокові періодичні припливи і стійкі пасатні течії в екваторіальних зонах океанів, а в ядрі - глибинні течії іонізованої рідини. Для перевірки припущень побудовано математичну кінематико-гравітаційну модель розрахунку відносних параметрів для оцінки магнітного моменту планети і магнітного поля на екваторі. Основні аргументи для розрахунку - період обертання планет, маса і радіус орбіти супутників, що створюють припливні сили. Для усіх планет Сонячної системи наведено таблицю початкових і розрахункових параметрів і параметрів, одержаних в результаті супутникових спостережень магнітного поля. Коефіцієнт кореляції розрахункових і супутникових даних 0,997. Зроблено висновок щодо тісного зв'язку кінематико-гравітаційних параметрів і параметрів магнітного поля планет.

Дослідження глибинної будови Північноонезького синклінорію на основі кореляції геологічних і сейсмічних даних спрямовано на встановлення зв'язків його поверхневих структур і рудних родовищ з локальними неоднорідностями кори і поділу кора - мантія. Розрізи МОХЗ характеризують геопростір як статистично (положення і кількість границь, зон розломів, блоковість), так і динамічно - стан напруженості, жорсткості контактів, тріщинуватість. Показано зв'язок сейсмічних параметрів з особливостями геологічної будови окремих блоків земної кори. Встановлено, що родовища просторово пов'язані з підвищеною потужністю андерплейтингового шару, де в палеопротерозої, ймовірно, відбувалася головна диференціація мантійних магматичних розплавів з відділенням флюїдних і рудних фаз. Вона створювала сприятливі умови для подальшого проникнення збагачених металами магматичних розплавів у верхні рівні кори.

Оцінено перспективи нафтогазоносності верхньоюрсько-крейдяних і палеозойсько-нижньо-средньоюрських відкладів Усть-Тимської мегазападини і структур її обрамлення на основі палеотемпературного моделювання, картування осередків генерації та відносної щільності початкових геологічних ресурсів баженовських і тогурських нафт. Моделювання полягає у розв'язанні прямих і обернених задач геотермії за умов седиментації. Запропоновано першочергові об'єкти для постановки геологорозвідувальних робіт на території досліджень. За тенденцією просторового розподілу ресурсів Усть-Тимської мегазападини сформульовано стратегію вивчення й освоєння Правобережжя Обі Томської області: пріоритетними визначено нижньоюрські і палеозойські відклади на землях поширення тогурської світи.

Розглянуто процеси формування золотосульфідних родовищ. Використано дані стосовно території України та інших регіонів. Показано зв'язок родовищ з постгеосинклінальною активізацією та аномальне зростання проникності розломних зон.

Описано нову електротехнологію морського нафтогазового пошуку. Використано рухому завадостійку ортогональну електрозондувальну установку і диференціально-нормувальний метод зондування з фокусуванням струму в точці спостереження. Ця технологія забезпечує пошук і електророзвідку родовищ вуглеводнів за глибин моря до 250 - 300 м по аномаліях електричного опору, за коефіцієнтом викликаної поляризації (ВП) і сталою часу спаду потенціалів ВП у межах нафтогазових покладів. Проведено математичне моделювання результатів електрозондування у північно-західній частині шельфу Чорного моря. Показано, що, з використанням нової технології, можна здійснювати пошук нафтогазових покладів на глибинах до 2000 м.

У результаті двовимірного гравітаційного моделювання та побудови палеоструктурного розрізу (за даними МВХ СГТ) визначено складну блокову будову східної частини північно-західного шельфу Чорного моря. Скіфська плита складена субконтинентальною корою потужністю від 31,5 км під Крайовим уступом до 43,5 км на межі зі Східноєвропейською платформою (СЄП). Утворення Крайового уступу, обмеженого з обох боків глибинними розломами післямайкопського віку, зумовлено зануренням Західночорноморської улоговини. В ядрі Каламітського валу встановлено існування тіла з густиною, характерною для порід таврійської серії. Структура валу сформувалася в результаті занурення в крейді країв тріас-юрського басейну. Кристалічний фундамент Каркінітського прогину складений чергуванням блоків з нормальними і підвищеними значеннями густини, які зумовлені вкоріненням мантійної речовини в процесі рифтогенезу. На північному борту прогину під крейдяними відкладами моделюванням виявлено лінзу середньо-верхньоюрських осадово-вулканогених порід. Згідно з результатами досліджень, уздовж профілю межа Скіфської плити і СЕП проходить значно північніше структури Голицина. Швидкість осадонагромадження визначено за даними стосовно потужністі осадових комплексів уздовж профілю, що надало змогу уточнити динаміку тектонічних рухів. Показано, що всі структури району досліджень упродовж мезо-кайнозою мали самостійну історію розвитку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д392 + Д443.413

Рубрики:

Тектонічні рухи земної кори

Геотермічні методи

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено огляд даних багаторічного вивчення за допомогою лабораторних методів стабільності та походження природної залишкової намагніченості (ПЗН) докембрійських кристалічних порід Українського щита. Узагальнення даних надає змогу розглядати докембрійські породи щита як перспективні об'єкти для палеомагнітних досліджень. Виконано статистичний аналіз напрямків ПЗН у відслоненнях різноманітних за віком, складом і походженням кристалічних породах щита. Установлено, що всюди в межах щита у відслоненнях з магнітно-стабільною однокомпонентною намагніченістю термозалишкового походження (за лабораторними і мінералогічними критеріями) напрямки ПЗН у сучасній системі координат розподілені нерівномірно і характеризуються значною дисперсією. Найімовірнішим джерелом дисперсії векторів ПЗН у межах розглянутих відслонень кристалічних порід щита є локальна тектоніка, що зумовила переорієнтацію у просторі поверхні первинного намагнічування порід.

Початкові ділянки трикомпонентних записів землетрусів Вранча, зареєстрованих на сейсмічній станції "Одеса", використовуються для побудови моделі нейронної мережі з метою передбачення магнітуди і глибини джерела. Оцінки передбачення магнітуди продемонстровано на різних компонентах записів землетрусів і часових вікнах різної тривалості. Оцінки магнітуди за початковими ділянками записів сейсмічного сигналу можна використати для визначення сейсмічної небезпеки в точці спостереження.

Побудовано тривимірну модель верхньої та середньої кори Корсунь-Новомиргородського плутону і Новоукраїнського масиву з використанням карт аномального магнітного поля масштабу 1:200 000, даних гравітаційного моделювання і ГСЗ. Характерна риса Корсунь-Новомиргородського плутону поряд з прямонамагніченими утвореннями габро-анортозитового комплексу - широкий розвиток порід цього комплексу з оберненою намагніченістю, що свідчить про їх багатофазне утворення. Виявлено асиметрію у розподілі магнітних утворень плутону та глибинної будови кори відносно трансрегіональної зони розсуву Херсон - Смоленськ. За даними детальних магнітних карт магнітну модель плутону доповнено напівкільцевими структурами, які підкреслюють індивідуальність розвитку кожного з масивів в його складі та які розглянуто як прототектонічні розломи, зумовлені багатофазним формуванням плутону. Новоукраїнський масив характеризується розвитком порід різної інтенсивності, намагнічених за напрямком сучасного магнітного поля. Формування масиву тісно пов'язане з великими глибинними зонами розломів і трансрегіональною зоною розсуву Херсон - Смоленськ, які утворюють вузол перетинання в основі кори. Проаналізовано структурне положення великих дайкових поясів долеритів регіону. Показано, що вони формувались у період між становленням Новоукраїнського масиву і Корсунь-Новомиргородського плутону.

Наведено об'ємну геоелектричну модель Кіровоградського рудного району. Розглянуто аспекти зв'язку уранових проявів альбітитової формації, золоторудних родовищ і проявів графіту з аномаліями підвищеної електропровідності на глибинах 0 - 100 м, 0,1 - 2,5 км, 2,5 - 20 км, 25 - 30 км и 50 - 120 км.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д23 с141.26

Рубрики:

Метеорологія

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано, що метод фізичного моделювання, який застосовують для розв'язання задач електродинаміки, можна використовувати під час розв'язання задач георадіолокації з метою моделювання надвисокими частотами електромагнітних полів високочастотного діапазону. Визначено коефіцієнти подібності частот і геометричних довжин для фізичного моделювання за лабораторних умов стосовно польових умов дослідження георадіолокації з штатними антенами георадара "Зонд-12е".

В результате изучения особенностей распределения скоростей распространения сейсмических волн в земной коре Кировоградского рудного района и слагающих его структур выявлены некоторые закономерности скоростных характеристик изучаемых структур. Показано, что эти структуры уверенно выделяются в поле скоростей распространения сейсмических волн. Это открывает новые возможности для тектонического районирования территории Кировоградского рудного района и Украинского щита в целом.

Виконано поділ полів напруження, реконструйованих у межах Східного Гірського Криму, за віком відносно процесів складкоутворення. Найранішими є поля скидів з північно-східними і північно-західними орієнтуваннями осей розтягу. Установлено, що доскладчастими є поля підкидо-зсувного типу з північно-східним і західно-північно-західним орієнтуванням осей стискання. Відповідальним за формування завершальної складчастості Судаксько-Карадазької зони і післяскладчастого колізійного стиснення Східного Гірського Криму визначено поле субмеридіонального північно-західного стискання, реалізоване у зв'язку з процесами аравійської колізії.

Розглянуто питання про використання мікросхеми одноканального програмованого цифрового фільтра QF1D512 компанії Quickfilter Technologies для обробки цифрового потоку даних аналого-цифрового перетворювача під час реєстрації сейсмічного сигналу.

Одержано нові палеомагнітні та геохронологічні результати стосовно пізньокрейдяних - палеогенових інтрузивних й ефузивних комплексів західної частини Антарктичного півострова. Нові ізотопні датування рівномірно "заповнюють" часовий інтервал від 96 до 61 млн років, демонструючи безперервний характер розвитку цієї активної окраїни, від стадії її зародження до колапсу. Для більшості проаналізованих порід ранніх асоціацій андійського комплексу (96 - 88 млн років назад) виразно визначається субдукційнозбагачене літосферне джерело. Для молодших ранньокайнозойських утворень (близько 60 млн років) зафіксовано гетерогенне джерело, що виникло в результаті змішання субдукційного і збагаченого астеносферного компонентів. Для різновікових груп порід виділено компоненти первинної намагніченості, напрямки яких добре узгоджуються між собою. Інтрузивні породи уздовж західного узбережжя Антарктичного півострова як за віковими оцінками, так і за палеомагнітними визначеннями належать до крейдяного суперхрону прямої полярності, тоді як породи, що складають острівні архіпелаги, - до палеоцену. Визначено нові палеомагнітні полюси для пізньої крейди (112 і 85 млн років назад) і палеоцену (60 млн років назад). Результати свідчать про відсутність значних (у межах точності палеомагнітного методу) широтних переміщень блока Антарктичного півострова відносно Східної Антарктиди за останні 100 млн років. Це підтверджує гіпотезу, що розкриття протоки Дрейка в олігоцені відбувалося внаслідок дрейфу Південної Америки на північ відносно стабільного за місцем розміщення Антарктичного кратона. Палеомагнітні результати підтверджують можливість істотного переміщення Півд

Індекс рубрикатора НБУВ: Д211.2 + Д217.1

Рубрики:

Оболонка Землі

Умови виявлення та проявлення землетрусів. Сейсмогеологія

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто дискусійні питання феноменологічного опису механізмів генерації та поширення спонтанної компоненти електромагнітної емісії літосферного походження. Досліджено рівняння генерації спонтанних електромагнітних сигналів та можливі напрями їх модифікації в рамках фрактальної електродинаміки, яка об'єднує фрактальну геометрію та електромагнетизм. Підкреслено фундаментальний характер проблеми, складність її розв'язання та актуальність з позиції практичних застосувань.

Аналіз геологічної будови і вивчення складу магматичних комплексів Інгульского блоку Українського щита дозволяє зробити ряд висновків про його глибинний розвиток в період 2,1 - 1,7 млрд років. Встановлено, що розплави початкових фаз Новоукраїнського і Корсунь-Новомиргородського плутонів диференційовані на межі кора - мантія, а розплави завершальних фаз - в корі. Поява вогнища плавлення на межі кора - мантія викликано підйомом розплаву по проникній "трансформній" зоні. Поява корової астеносфери викликана надходженням тепла і речовини з мантійної. Сполучення метасоматичного і магматичного процесів, а також кондуктивний прогрів приводять до формування великого корового осередку плавлення. Вертикальна складова глибинного процесу під час формування Новоукраїнського і Корсунь-Новомиргородського плутонів однакова або близька, але в період 2,0 - 1,6 млрд років фіксується скорочення вогнищ плавлення по латералі. Можливо, саме цей період можна вважати часом формування недеплетованої мантії, коли її склад наближається до складу лерцолита, а температури стають нижче температури його солідусу під більшою частиною Українського щита.